Психоаналіз та мультилінгвізм

Суб'єктність та полілінгвізм - питання, що цікавить соціолінгвістику, клінічну лінгвістику та теорію перекладу. Проте психоаналітичне прочитання багатомовності уникає поняття “внутрішнього перекладача”, пропонованого лінгвістичними студіями. Узагальненням, несумісним із психоаналізом, здаються спроби "відмову від материнської мови" (яка не менш батьківська, ніж материнська - за влучним зауваженням Жаклін Аматі Мехлер) співвідносити зі "складними відносинами із матір'ю", білінгвізм - із полем неврозу, а поліглотизм - із простором психозу.

Психоаналіз пропонує прочитувати у кожному зіткненні суб'єкта з мовами різноманітні картини Письма суб'єктності. Рене Мажор зазначає, що той, хто знаходить притулок у чужій мові, знову знаходить вигнання, відчуження, характерне для parletre у рідній мові. “Він говорить мовою вигнання, хоча й "іншою мовою", та рідна мова стає дивно близькою, мовою внутрішнього притулку, мовою ностальгії за майбутнім доконаним”.

Психоаналіз та мультилінгвізм